Меблі і якість — інтерв'ю Сергія Сагаля в журналі "Світ якості України"

Нас, жителів колишнього Союзу, меблями ніколи не балували. їх ми купували раз на все життя. Але дістати (а не придбати) хороші меблі було майже те ж саме, що придбати автомобіль... Та й вибір був типовий — єдина модель так званої "стінки", броварський кухонний гарнітур, вітальня, спальня.

За останнє десятиліття вітчизняна меблева промисловість слідом за будівельним бумом почала стрімко розвиватись. Водночас у торгівлі з'явилась неймовірна кількість меблів будь-якого асортименту європейських виробників. Вивчаючи імпортний товар, перейшли на нові технології і асортимент й українські меблевики. Однак, втративши важелі контролювання якості, держава залишила споживача меблів (і не тільки меблів!) сам на сам зі своєю проблемою: як придбати хороший, міцний, якісний і безпечний товар. Привабливий зовнішній вигляд (цього ми навчились перш за все!) і статуетки чи дипломи за перемогу в комерційних конкурсах "брендів", "золотих марок" інших рейтингових "олімпів" аж ніяк не гарантують того, що у стільця не "роз'їдуться" ніжки, не відпадуть коліщата, приліжкова тумбочка при відкритті не перевернеться, а шафа для одягу не впаде на вас... Не кажучи вже про те, що ми не знаємо, чим дихаємо. Нам здається, що це пахнуть нові меблі, а це цілком може бути шкідливий формальдегід...

Аби прояснити хоча б в загальних рисах, що таке "якісні меблі", яким критеріям надійності і безпеки вони повинні відповідати згідно з вимогами чинного законодавства, як виробники і продавці меблів дотримуються цих вимог і про ситуацію на ринку меблів взагалі, ми звернулися до пана Сергія Сагаля, голови правління ЗАТ "Український інститут меблів", президента Асоціації меблевих та деревообробних підприємств України "Меблідеревпром", заслуженого працівника промисловості, автора 90 наукових праць, у тому числі 40 винаходів.

"СВІТ ЯКОСТІ": Сергію Захаровичу, охарактеризуйте, будь ласка. сучасний стан на вітчизняному ринку меблів і те, наскільки можна говорити про баланс між показниками кількості і якості?

Сергій Сагаль: Починаючи з 1998 року меблева галузь розвивалась дуже динамічно — щороку спостерігався 25-35% приріст її виробництва. Ми йшли слідом за будівельниками. Особливий поштовх для цього давали і темпи розвитку плитної промисловості яка є основою для виробництва більшості меблів. І в ці роки, доки ринок насичувався і купувалось все, що пропонувалось, якість, треба зізнатись, не була ключовим критерієм багатьох мебльовиків. Звичайна хвороба росту бізнесу. Крім того, держава втратила важелі контролю над якістю продукції і головним регулятором став сам ринок. І він безперечно за цей час певну регуляцію зробив — того, хто пропонував зовсім неякісну продукцію чи послугу, сьогодні вже на ринку немає.

Меблева галузь продовжує залишатись однією з найдинамічніших у своєму розвитку, хоча сьогодні темпи приросту дещо менші — близько 13%. Це пов'язано з двома факторами: об'єктивним поступовим насиченням ринку і зростанням присутності на ньому продукції імпортних виробників. Особливо з південно-східної Азії (Індонезія, Малайзія, Китай). І обсяги такої продукції з року в рік зростають. Перш за все, це стосується китайських меблів, імпорт яких вже стійко вийшов на чільне місце в Україні. Що найсумніше в цій ситуації, це те, що за вітчизняним законодавством імпорт не підлягає ніякій сертифікації. Так, за цим же законодавством і українські вироби не підлягають обов'язковій сертифікації, але існує хоча б якийсь ланцюжок відстеження якості — є Держспоживстандарт, є самі стандарти чи технічний регламент: виробництва хоча б вибірково підтверджують відповідність. Далеко не всі, звичайно, але... На крайній випадок ці вироби повинні були б мати хоча б санітарно-гігієнічний висновок. Але ж і його мати ніхто не зобов'язує таких продавців! Ніхто достеменно не знає, з яких матеріалів вироблені подібні меблі.

За звітною статистикою, наприклад, 2007 року, відомо що споживання меблів на внутрішньому ринку обчислюється сумою 550 млн доларів, а експертна оцінка реального її споживання значно вища: не менше 1,5 млрд доларів. Тобто, на суму близько 1 млрд доларів реалізується меблів непідзвітних. Це не означає, що всі вони неякісні. Частина приватних виробників меблів просто не звітує. Однак серед них безумовно є велика частка продукції або "гаражних" виробництв, або взагалі невідомо звідки. І тому якість на ринку меблів нині майже те ж саме, що середня температура хворих по лікарні. Тобто палітра якості меблевих виробів різноманітна.

А меблі ж — продукт широкого вжитку, яким ми користуємося вдома, на роботі, під час навчання чи відпочинку. Тут важливу роль відіграють навіть точне дотримання розмірів — це ж ергономіка, ризики деформування хребта, комфортність відпочинку. В цілому — здоров'я нас усіх. І цим не ризикують.

"СВІТ ЯКОСТІ": Яку роль у покращанні такої ситуації відіграє Український інститут меблів, асоціація "Меблідеревпром" ?

С.С.: В першу чергу ми за допомогою асоціації "Меблідеревпром", Громадської ради національних асоціацій при Кабміні, Технічного комітету стараємося донести до виробників і загалу громадськості існуючі вимоги до меблів та обов'язковість їх дотримання.

Наш інститут існує ще з 60-х років радянської доби, коли тут проектувались меблі та столярні вироби. Нині потрібні ринку функції інституту відпали і комплекс наших послуг полягає в узаконенні виробництва будь-яких меблів. Тобто, розпочинаючи від "нуля" — виготовлення технічних умов і завершуючи випробуванням та видачею сертифіката.

При інституті функціонує науково-технічний випробувальний центр меблів, акредитований на технічну компетентність у системі сертифікації УкрСЕПРО та орган з сертифікації меблевих виробів. З їх роботою у вас буде можливість ознайомитись окремо.

"СВІТ ЯКОСТІ": Асоціації меблевих та деревообробних підприємств "Меблідеревпром", яку Ви очолюєте, в нинішньому році виповниться 10 років. Що вам удалося досягти?

С.С.: Асоціація меблевих та деревообробних підприємств "Меблідеревпром" була заснована в грудні 1998 p., нам дійсно буде 10 років. Сьогодні асоціація об'єднує понад 80 провідних меблевих, плитних та інших спеціалізованих підприємств галузі. На підприємствах, що входять до асоціації, випускається продукція як для внутрішнього споживання, так і на експорт, постійно оновлюється обладнання та асортимент виробів (щорічне зростання становить більше 20%), чимало товарів не поступається за якістю продукції іноземних виробників.

Асоціація сприяє розвитку законодавчої бази та комерційно-фінансової діяльності деревообробних та меблевих підприємств України, координує проведення Єдиної технічної та комерційної політики підприємств, ефективно вирішує першочергові завдання галузі, знаходить найефективніші шляхи підтримки та взаємодопомоги, спрямовані на розвиток меблевої та деревообробної галузі України; сприяє та надає практичну допомогу членам асоціації в розвитку і зміцненні виробничої, технічної, економічної та соціальної бази; організовує виставки, конференції і семінари з напрямів діяльності асоціації; збирає і аналізує вітчизняний і зарубіжний досвід впровадження нових технологій організації виробництва, досліджує кон'юнктуру ринку. Вивчає та аналізує стан ринку рекламних послуг і виробляє єдину стратегію просування продукції членів асоціації з орієнтацією як на внутрішній, так і на зовнішній ринки; розробляє основні засади реформування системи технічного регулювання; висвітлює бачення основних проблем у меблевій та деревообробній галузі, пов'язаних зі вступом у COT; представляє інтереси своїх членів у відносинах з органами влади: успішно співпрацює з Верховною Радою, урядом України та іншими державними структурами.

Асоціація "Меблідеревпром" є членом таких інституцій, як Український союз промисловців і підприємців (УСПП), Урядово-парламентська комісія з питань вступу до COT, Громадська рада при Держспоживстан-дарті України, Громадська рада при Мінпромполітики України, Рада національних асоціацій товаровиробників при Кабінеті Міністрів України, Європейська федерація виробників меблів (UEA), Світова меблева конфедерація.

Крім того, на базі нашого інституту працює Технічний комітет 151 "Меблі", який я теж очолюю. Взагалі вклад асоціації в розроблення галузевої законодавчої бази є дуже великим. Вже розроблено технічний регламент на меблі і він нині на впровадженні у Верховній Раді. Важливим є відстоювання позиції вітчизняних мебльовиків у митному законодавстві (ми не раз ініціювали антидемпінгові процеси), лобіювання корпоративних інтересів перед урядом. Надзвичайно важливими є питання забезпечення підприємств галузі сировиною.

"СВІТ ЯКОСТІ": Мова йде про деревину чи плитні вироби?

С.С.: І про те, і про інше. Так, у нас є два види необхідної для меблів сировини: деревина і конструктивні матеріали: деревинно-волокнисті плити (ДВП) та деревинно-стружкові плити (ДСП). Сьогодні відсотків на 60 меблі виготовляються саме з цих плит — ДВП і ДСП. З масивної деревини меблів виготовляється небагато. І тому наше чи не основне завдання — захистити плитну промисловість, дати їй можливість зрости. Що нам і вдається досі. Що таке плитне виробництво? Це, як правило, великі потужні енергоємні підприємства безперервної дії, на яких виробництво не спиняється ні на вихідні, ні на свята. Це, грубо кажучи, як доменна піч — зупиняється лише на капремонт. Після зупинки такого виробництва дуже складно його потім відновити. А без плит завмирає вся меблева галузь, з ростом їх виробництва зростають обсяги і усієї меблевої галузі. Так, за 2007 рік випущено 1 млн 630 тис. куб. м ДСП, тоді як за кращих часів Радянського Союзу максимальний обсяг випуску ДСП не перевищував 1 млн 100 тис. куб. м. Таким чином сьогодні і меблів виробляється більше, ніж за союзних часів. Мова йде лише про корпусні меблі.

Серед наших плитних підприємств можна сміливо виокремити такі флагмани галузі, як ЗАТ "Фанплит" (м. Київ), ТОВ "Свиспан лімітед" (м. Костопіль, Рівненська обл.) та ТОВ "ЛК Інтерплит Надвірна" (м. Надвірна, Івано-Франківська обл.).

Основна продукція ЗАТ "Фанплит" — фанера клеєна, ДВП та шпон повністю відповідає вимогам міжнародного стандарту, продукція комбінату вийшла на світовий ринок. Підприємство, до речі, є одним із перших засновників нашої асоціації. "Свиспан" та "ЛК Інтерплит Надвірна" спеціалізуються на ДСП.

Однією із загроз плитної галузі свого часу був дешевий імпорт польської та іншої плити. Ми добилися введення антидемпінгового мита на ввезення цієї продукції. Іншим ризиком для плитників є стабільність забезпечення їх сировиною. Скажімо, такому підприємству, як "Свиспан" щодня треба 2 тис. куб м деревини, цілий ешелон! Тому й надзвичайно важливими є чітка домовленість з підприємствами Держкомлісгоспу. Зізнаюсь, це нам вдається нелегко. Тут абсолютна монополія і за ринкових умов Держкомлісгосп жорстко диктує нам ціни. Ми беремо участь в аукціонах, і як правило, вдається знаходити спільну мову. Однак весь час доводиться бути в напруженні.

Ще однієї сировини - фанери нашим меблевим не вистачає. Тому купуємо її за межами України, перш за все в Росії.

"СВІТ ЯКОСТІ": Сергію Захаровичу, а як справи посуваються із гармонізацією галузевих стандартів відповідно до європейських?

С.С.: Участь у формуванні законодавчого поля — теж один із найважливіших напрямів роботи і асоціації, і інституту. Я вже називав спілки, комітети і ради, через які ми це робимо. Скажімо, співпраця з УСПП допомагає нам "наводити мости" із податківцями, страховиками, робота в комісіях Верховної Ради дає нам право брати участь у формуванні законодавчих актів. Дуже важливою і цікавою є робота в Громадській раді Держспоживстандарту. Велику роботу здійснює і ТК 151 "Меблі". В Україні нині чинними є три типи стандартів: міждержавні (які діяли на теренах колишнього СРСР), національні (що поступово гармонізуються з європейськими) та стандарти України. Стан справ із гармонізацією вітчизняних стандартів значно покращився останнім часом, однак не можна сказати, що ці темпи є високими. Маємо приблизно 30% гармонізованих стандартів. Але біда тут в іншому — за ними в Україні насправді ніхто не працює. Бо немає відповідних лабораторій. Вважаю, що членство в COT значно посилить цю роботу, підштовхне усіх задіяних у цьому процесі до серйозного наведення порядку. Зараз в комітеті Верховної Ради з промислової політики на розгляді велика низка законопроектів, які стосуються стандартизації і технічного регламентування. Найважливішим з них є Закон про ринковий нагляд. Уведення його в дію змінить цю ситуацію на ринку.

Яка в нас тут картина сьогодні? Є стандарти, є законодавчі акти, постанови тощо, згідно з якими контролюється виробництво. Нема питань — робота необхідна. Ось поруч з нами відома фабрика "Лагода" виготовляє меблі вже 100 років. її і подібних виробників усі контролюючі органи знають здавен і на цих виробництвах перевіряльники не вибувають. Знайшли недолік — оштрафували, пішли, через певний час акцію повторили. Що і як виробляється в так званих "гаражах", ніхто не перевірить. А якість завезеного імпорту — з Китаю, Малайзії — як перевірити? А ніяк! І тому більш важливим є процес контролю не виробника, а нагляд на ринку, відповідальність торгівлі, яка реалізує товар. Адже сьогодні торгівля ні за що не відповідає, вона "киває" на виробника.

Правильніше буде, коли її відповідальність підвищиться до такого рівня, що вона, врешті-решт, турбуватиметься за підтверджену якість того, що сама продає. Так, як це робиться в усьому світі. І тоді попри необов'язковість сертифікації, її добровільність кожен виробник шукатиме її сам, а торговець-вимагатиме сертифікат у постачальника. Кожен відповідатиме за себе.

Споживач, який прийшов до магазину, повинен отримати виключно всю необхідну інформацію про товар від менеджера, показники її якості і безпеки. Коли ж він придбав ці меблі, то в разі якоїсь недоречності потім він не хоче знати, де і як хто їх виготовляв, він іде до цього ж магазину, який несе повну відповідальність за товар зі своєї вітрини. У нас сьогодні в крайньому випадку, коли таке трапляється, магазин півроку телефонує виробнику, якщо такий в Україні, і "вибиває" вам заміну товару... Але це ж зовсім не те. Ось цей новий законопроект і несе необхідні зміни на ринок. Стосуватиметься ринковий нагляд будь-якої продукції на ринку: і меблів, і ковбаси, і кавоварки. Така форма змінить і ставлення до самого виробника — його менше "тероризуватимуть" перевірками. Він сам буде змушений краще працювати і виробляти якісніший товар.

Хотів би дещо зазначити і щодо якості як такої. Якість — це набір якихось характеристик, показників, яким повинна відповідати продукція. Якщо раніше ніхто не мав права відступати від таких стандартів - ГОСТів, то сьогодні згідно з чинним законодавством, окрім стандартів діють технічні умови виготовлення товарів (продукції, послуг). Що відбувається? Кожен виробник "підганяє" технічні умови під можливості свого виробництва, не більше того. Зареєстрували такі ТУ і все — виробляють продукцію, незважаючи на вимоги стандарту. Ось тому і розвалюються стільці, ось тому і вживаємо суміш рослинної олії замість масла і таке інше. Як у такому випадку оцінити безпеку такої продукції? Весь світ працює за технічними регламентами. Він відрізняється від стандарту тим, що в ньому виписані основні небезпечні ризики, які може містити цей товар. І ці ризики, які купуються разом із товаром, мають обов'язково перевірятись. Скажімо, є функціональні розміри стільців, шкільних парт, столів, недотримання яких може призвести до викривлення хребта тощо. Є висота і ширина дверей шафи, порушення яких призводить до перенесення центра ваги і падіння меблів, є вимоги до міцності кріплень дзеркал, дверних петель тощо... Дитячі меблі — взагалі особливе питання. І тому без перевірки таких ризиків меблі не повинні бути присутніми на ринку. Ми підготували технічний регламент для виробів нашої галузі, описали всі параметри і т.і., за усіма 77 показниками. Чекаємо прийняття його законодавчо.

"СВІТ ЯКОСТІ": Але ж ці вимоги містяться в стандартах?

С.С.: Так. Якби ж то їх усі дотримувались в обов'язковому порядку, такої б потреби не було — власне кажучи, всі ці ризики дійсно передбачені в стандартах. Але ж у нас стандартизація не обов'язкова. Це дивлячись як трактувати. Так, ти маєш право організувати виробництво меблів. І навіть не обов'язково їх сертифікува-ти. Але є інша вимогати повинен задекларувати якість своєї продукції. Тобто написати, що виробляєш ось таку продукцію, вона безпечна за усіма показниками (перерахувати і вказати які), і навести свої розрахунки, результати випробувань (власні або третьої сторони). Підписавшись під такою декларацією і зареєструвавши її в Держспоживстандарті, керівник несе повну відповідальність за безпеку своєї продукції. Ця декларація є альтернативою обов'язковій сертифікації. Але ж виробник і стандартів не дотримується, і декларацію в ДССУ не несе! Це — не ринок, а хаос. І тому поступово треба все приводити до нормальної роботи, рамки вимог якої передбачатимуть формування добропорядності і відповідальності кожного за свою роботу.

Наша асоціація, як я вже говорив, об'єднує понад 80 підприємств нашої і суміжних галузей. Окрім них, ще близько сотні виробників меблів постійно працюють з нашим випробувальним центром меблів, направляють свої вироби на тестування, проходять сертифікацію. Насправді, це невеликий відсоток контрольованої якості. Але останнім часом ми все-таки спостерігаємо зацікавлення нашим підтвердженням якості дедалі більшої кількості приватних виробників. Вони починають розуміти, що такий сертифікат не лише підвищує імідж їхньої торгової марки, але і гарантує впевненість у роботі на перспективу. Адже в умовах відкритого ринку, жорсткої конкуренції достатньо кілька рекламацій, випадків браку, аби зазнати дошкульного економічного удару, а то й втрати бізнесу. Хто ж дивиться вперед ще далі, той займається впровадженням системи управління якістю, іншим моделей ділового вдосконалення. Але таких у нашій галузі ще одиниці. Це справа часу.

"СВІТ ЯКОСТІ": Пане Сергію, завершуючи нашу розмову, хотілося почути назви хоча б кількох кращих підприємств-членів вашої асоціації. Виробників меблевих плит Ви назвали, а інших?

С.С.: Я не хотів би когось рекламувати. Доброго слова варті чи не усі члени Асоціації, але серед них, оскільки Вам наполягаєте, назову відомі підприємства, з якими у нас плідна співпраця:

ВАТ "Спецмеблі", ТОВ "L-Мастер", ТзОВ "Торговий дім "Рада"", ТОВ "Меркс-Трейд, ТОВ "Акант+К, ТОВ "Ремік ЛТД" ТОВ "ТЕС" та інші.

Вів розмову Ігор Самойленко

Джерело:

  • Журнал "Світ якості України", №1 (23) 2008, стор. 56-59